– Цей рік був дуже складним у відносинах між Україною і Чехією. Почалося з того, що Чехія надала політичний притулок одному з колишніх міністрів українського уряду Богданові Данилишину. Це було в січні. А в травні Україна вислала чеських військових аташе за підозрою у шпигунстві. Після цього були кроки Праги у відповідь. І ось тепер до чеської столиці їде з першим офіційним візитом прем’єр-міністр України Микола Азаров – він має бути в чеській столиці 19 грудня. Скажіть, яким чином Микола Азаров буде залагоджувати ці проблеми в україно-чеських відносинах? Що саме планується?
– Пан Азаров не їде сюди залагоджувати ті питання, на яких Ви наголошували. Завдання прем’єра і концепція його візиту: розбудова двосторонніх українсько-чеських відносин, більше в економічній сфері. Цього року товарообіг між Україною і Чеською Pеспублікою сягне трьох мільярдів доларів і нам необхідно накреслити нові шляхи підвищення цього показника у наших взаєминах. Я, мабуть би, погодився з тим, що сказав мій візаві в Україні – посол Чеської республіки Іван Почух: «Це перегорнута сторінка наших двосторонніх відносин». Скажу відверто, що я маю свої погляди на ті питання про які Ви говорили і, мабуть, не варто сьогодні, напередодні цього візиту, десь з’ясовувати якісь моменти з того періоду.
– Все ж таки, деякі моменти доведеться з’ясувати, тому що той же посол Почух мав сподівання, що під час візиту пана Азарова буде йтися і про повернення чеських військових аташе в Україну (і його слова цитує чеське інформаційне агентство), тобто Чехія таке питання порушує. Які передумови висуває Україна для того, щоб це питання вирішити?
– Я так гадаю, що цього питання під час розмов прем’єр-міністра Азарова – під час зустрічі тет-а-тет із прем’єром Нечасом, і під час зустрічі з Президентом, і під час зустрічі з головою Сенату – конкретики акредитації військових дипломатів – як українських у Празі, так і чеських в Україні – стояти не буде.
– Ви сказали, що головне завдання візиту прем’єра до Чехії – економіка. Чи планується підписання якихось угод? На що конкретно сподівається Україна?
– Ми плануємо підписати під час візиту чотири угоди: як угоду міжурядову про технологічну співпрацю, плануємо підписати протокол до угоди про уникнення подвійного оподаткування – це виключно економічна складова і економічна угода; і дві угоди в галузі гуманітарної сфери – це угода про співробітництво в галузі культури і освіти.
– Щодо подвійного оподаткування – адже вже існує міждержавна угода з цього приводу. Які зміни Україна і Чехія збираються внести в неї?
– Я не можу Вам конкретно відповісти на це питання, оскільки навколо цього протоколу велися майже чотири роки плідні переговори наших фінансових служб. Це виключно податкова тематика і я просто не вникав в зміст цих документів.
– 19 грудня – це символічний день для української дипломатії, адже в той день в Києві має відбутися саміт Україна-Євросоюз, в Прагу має приїхати прем’єр Микола Азаров і водночас в Москві мають засідати лідери ЄврАзЕС і Президент Янукович наразі не дав чіткої відповіді, хто саме представлятиме Україну на саміті в Москві. Він сказав, що будуть урядовці, і вже лунають такі припущення, що можливо пан Азаров поїде не в Прагу, а в Москву. Чи це можливо?
– Ви послалися на дипломатію, то я можу сказати: в дипломатії ніколи не кажи «ніколи» і є багато цікавих досвідів, прикладів із цього приводу. Але на цю хвилину, поки ми у студії, як я від’їжджав від посольства, мав розмову з колегами з протоколу прем’єр-міністра Нечаса, із канцелярією Президента Чеської республіки, з міністерством закордонних справ України, з канцелярією прем’єр-міністра України – я таких відомостей, що прем’єр-міністр України не їде сюди, а їде кудись в іншу сторону – в мене таких відомостей немає.
– Чи український прем’єр буде зустрічатися у Празі з українською громадою?
– Ми плануємо таку зустріч із нашим педагогічним колективом. Але все буде залежати від часу. Ви сама наголосили на тому, що якраз у цей час буде проходити саміт Україна-ЄС і, безперечно, що це може накласти певний відбиток на терміні перебування прем’єра. А прем’єрські візити, як правило, це – одноденні візити.
– Про ставлення чехів до України. Чеські соціологи з агенції STEM оприлюднили нещодавно дані, за якими у пересічних чехів переважає негативне ставлення до кількох держав і в цьому переліку саме Україна, Росія і Китай. Найприязніше чехи ставляться до Словаччини, Швеції, а Україна опинилася серед лідерів негативного списку. Як Ви це пояснюєте?
– Це цікавий феномен, виходячи з менталітету чехів. Я тут працюю вже вдруге. Працював я тут у 1998 році по 2001 рік радником і коли тут було біля мільйона українців, і коли ти йшов вулицями Праги, то треба було тільки прислухатися – чи це з Полтавщини, чи це з Закарпаття, чи це з Івано-Франківщини, чи з Волині. За говіркою можна було визначити. Я хотів би Вам сказати: мабуть тим ставленням наших громадян, громадян України, які приїжджають сюди, щоб заробити якусь копійку, які не цураються ніякої праці, – це могло викликати за цей період з початку 90 років певне негативне ставлення до українців, які можуть виконувати ту роботу, яку, вибачте, навіть роми чеські не хочуть робити. Це – один аспект. Друге – українців на початку 90 років, усі ці розбійні напади, в тому числі і чеського криміналітету – вони швидко пристосувалися і два-три слова при вбивстві цей же чех, чи іншої національності, старався сказати російською, чи українською мовами для того, щоб скомпрометувати українців. Але я знаю історію непогану українсько-чеських відносин, починаючи з Масарика, з його приїздом у 1921 році на моє рідне Закарпаття, його ставлення до України...
– Я перепрошую, але ми зараз говоримо не про історію, а про сучасне ставлення чехів до українців і про ці стереотипи. Що Ви робите, зокрема, щоб ці негативні стереотипи розвіяти? Чи зустрічаєтесь, можливо, з чеськими політиками, громадськістю? За останні місяці були такі зустрічі?
– Я Вам більше можу сказати – що коли читаєш оці соціологічні дані й коли зустрічаєшся з представниками чеського істеблішменту, чи це з представниками культури, спорту, політики, інтелігенції, не відчуваєш того. Навпаки, сам Президент Клаус у двох своїх посланнях, у своїх листах до Президента Януковича сказав, що він не уявляє собі сьогодні цілі галузі народного господарства Чехії без українців.
– Власне, передовсім, українських будівельників. І ось остання чеська статистика щодо кількості українських заробітчан: зараз в Чехії офіційно працює близько 36 тисяч українців, а в 2008 році була 81 тисяча, тобто це різке падіння в два з половиною рази, і це пов’язано з тим, що Чехія закривала свій ринок праці від іноземців, коли починалася фінансова криза кілька років тому. Чи Ви знаєте, що сталося з цими людьми, які не потрапили зараз до чеської офіційної статистики? Чи вони повернулися на Україну, чи вони мігрували далі в інші європейські держави, чи просто стали нелегалами? Яка зараз тенденція?
– Я думаю, що буде справедливо відповісти на це питання таким чином, що частина громадян України дійсно повертається на Батьківщину – це правда. Значна частина переходить в іншу якість, тобто вони отримують статус підприємців в Чехії і ця статистика розширюється. Це не значить, що вони займаються підприємницькою діяльністю. На жаль, вони як працювали, так і працюють...
– За Вашими підрахунками – скільки зараз українців в Чехії?
– Я не можу сказати скільки працює нелегально, я дотримуюся тієї статистики, яку дають офіційно. Ми не ведемо у дипломатичній установі якогось обліку цих громадян, але я думаю, що українців тут є близько 150 тисяч.
Мар’яна ДРАЧ,
«Радіо Свобода», Прага.
| < Попередня | Наступна > |
|---|
